FANDOM


(Створена сторінка: 320x320px '''Гому́нкул''', '''гому́нкулус''' (лат. ''homunculus'' (від лат. ''homo'' —...)
 
(Додавання категорій)
 
Рядок 56: Рядок 56:
 
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Гомункул
 
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Гомункул
 
* https://pikabu.ru/story/gomunkul_mif_ili_realnost_4334896
 
* https://pikabu.ru/story/gomunkul_mif_ili_realnost_4334896
  +
[[Категорія:Алхімія]]
  +
[[Категорія:Меми]]
  +
[[Категорія:Москальскі меми]]
  +
[[Категорія:Біологія]]
  +
[[Категорія:Міфологія]]

Поточна версія на 21:07, квітня 7, 2020

Mqdefault

Гому́нкулгому́нкулус (лат. homunculus (від лат. homo — людина) — маленька людина, (признизл.-ірон.) людинка) — в уявленнях середньовічних алхіміків, істота, подібна до людини, яку можна створити штучним шляхом. Вона володіє всіма знаннями і може поділитися ними. Створення гомункула вважалося вершиною людської науки і разом з тим втілюванням гріха, оскільки штучна істота не має душі. Також іноді асоціювався з мандрагорою (алреоною).

Пізніше слово «гомункулус» стали використовувати як іронічно-презирливу алегорію щодо штучної, нежиттєздатної, вигаданої людини, котра з точки зору якоїсь ідеології або наукової доктрини вважається «ідеальною» або «єдиною правильною».На честь цієї істоти названо туманність Гомункул.Гомункула дуже легко вбити російсько-китайським словником.

В алхімії та ранній науці Редагувати

Ідея створення людини штучним шляхом відома з міфів різних народів. Наприклад, в міфі про Девкаліона і Пірру двоє вцілілих в потопі людей створюють нових чоловіків і жінок, кидаючи позад себе каміння. В давньогрецькій філософії існували думки про утворення живих істот з різних речовин за сприятливих умов. Так, за Арістотелем з різних видів матерії виникають різні тварини: з мулу — молюски й риби, зі старого снігу навесні — комахи. З перегною нібито самі собою утворюються рослини.

Іспанський екзогетик Алонсо Тостадо в XV столітті писав, що демони можуть з людської сперми вирощувати штучних істот, чудовиськ, поміщаючи її в тепле місце. Тостадо називав такими творіннями демонів легендарних велетнів, що вирізнялися силою і розумом, а також чаклуна Мерліна.

Один із найвідоміших «рецептів» отримання гомункула людиною був запропонований в XVI ст. Парацельсом в праці «De Natura Rerum». Вчений вважав, що поміщена в особливу посудину людська сперма при нагріванні та деяких інших маніпуляціях (закопуванні в кінський гній, «магнетизації», суть якої остаточно невідома) стає гомункулом. «Вигодовувався» гомункул шляхом щоденного додавання в колбу невеликої кількості людської крові. Час визрівання гомункула, за Парацельсом, — сорок днів. В результаті виникне, спочатку прозора і нематеріальна, подоба новонародженої людини, тільки малого розміру.

Парацельс описував створення гомункула і більш просто: «У ємність поміщаються органічні тканини; при сприятливому розташуванні планет і теплоті утворюється пара, яка поступово набуває людської форми».

Сам Парацельс зауважував, що вважає вирощування гомункула грішною справою. Ставши дорослими, гомункули стають карликами або велетнями і різноманітними потворами. Разом з тим, будучи вершиною мистецтва алхімії, вони мають усі таємні знання, тому є ключем до інших досягнень. Ці штучні істоти походять із сперми, яка виникає від хіті, є матеріальною і не має нематеріальної душі, тому гомункули також бездушні, їхнє тіло «тваринне», хоч і подібне за формою на людське.

Разом з тим висловлювалися і думки, що гомункул, з причини свого розвитку поза людським організмом, буде вільним від першородного гріха. Він стане ідеальною людиною, такою, як був Адам до гріхопадіння, і не потребуватиме спасіння через жертву Ісуса Христа.

Уявлення про гомункула відбилися в багатьох середньовічних малюнках, що зображають зачаття дитини як потрапляння з сіменною рідиною до жіночого лона маленької людини, котра з часом виростає і народжується вже як звичайна людина.

Згідно з уявленнями XVII ст.—XVIII ст. століть, в кожному сперматозоїді міститься маленька подоба людини з усіма притаманними їй органами й частинами тіла, лише дуже малого розміру. Вона перебуває в стані прихованого життя, ніби спить до моменту зачаття, а пробуджуючись — починає повноцінно жити і розвивається в дитину. Іноді сам сперматозоїд ототожнювався з гомункулом. Подібні уявлення отримали назву анімалькулізму. Одним з прибічників анімалькулізму був Антоні ван Левенгук, творець мікроскопу. Він стверджував, що спостерігав у спермі численні зародки, «звірків» (animalcula), для яких яйцеклітина виступає поживою і необхідна для росту.

В XVIII ст. академічна наука в особі засновника ембріології Каспара Фрідріха Вольфа різко виступила проти подібних ідей та заклала основи сучасних знань про запліднення й розвиток дітей.

У літературі Редагувати

Один з найраніших описів створення людини штучним шляхом у художній літературі міститься в поемі Абдурахмана

E72224bc7cde1cdf24706e2f63b9eb35

Гомункули з Warhammer 40k-майстри тортур, гурмани болю, які насолоджуються кожним відтінком заподіяного ними страждання.

Джамі «Саламан і Абсал» XV ст. В ній шах не мав дітей, тому за порадою алхіміка для нього було створено сина із сімені шаха, поміщеного в корінь мандрагори, що формою нагадує людину.

Слово «гомункул» набуло загального вжитку після того, як його використав німецький поет та вчений Йоганн Вольфганг фон Ґете (1749—1832) в своїй трагедії «Фауст» (1808), де він так назвав маленьку штучну людину, створену в лабораторії.

В XX столітті гомункули та мотиви створення штучної людини стали часто з'являтися в фантастичних творах, наприклад, Марі Нортон і Румера Ґоддена. Гомункул став однією з найпопулярніших фентезійних штучних істот, поряд з големом, мумією, автоматоном і чудовиськом Франкенштейна. В другій половині XX століття гомункули почали фігурувати в настільних іграх, як констру́кти — штучно створені чаклунством чи наукою чудовиська різних видів, і первісне значення слова стало розмиватися. Так, у Dungeons & Dragons гомункул — це подібна на кажана розумна істота-телепат, яка допомагає своєму хазяїну. А у Warhammer 40k — учений-садист, котрий змінює своє і своїх жертв тіло хірургічними операціями

У психології Редагувати

Гомункулом (сенсорним/моторним гомункулом, гомункулом Пенфілда) в психології називається ілюстрація частки сенсорних закінчень нервів різних частин тіла, пов'язаних з корою головного мозку. Частини тіла, що мають найбільше зв'язків і активізують більші зони мозку, на ілюстрації виглядають непропорційно великими.

Ілюстрація придумана канадським вченим-нейрохірургом Вайлдером Пенфілдом, котрий використовував інформацію, отриману в ході операцій на мозку, для створення функціональних карт його кори. Узагальнивши результати картографії основних моторних і сенсорних областей, вчений встановив точне представлення в корі різних м'язів і органів тіла людини.

В 1937 році Пенфілд придумав зобразити тіло людини таким, яким його «бачить» мозок — з величезними кистями (і особливо великими пальцями), ступнями, губами, язиком і гортанню. У 1950 він створив інше зображення, де частини тіла накладені на кору, представляючи сенсорні та моторні області поокремо. Відповідно одне зображення називається сенсорним гомункулом, а інше — моторним.

Гомункул як інтернет-мем Редагувати

У 2015 році інтерес до гомункулів різко зріс після того, як на YouTube з'явилося відео, де начебто пояснюється спосіб створення гомункула в домашніх умовах і показано його самого. Відео було опубліковано на каналі «Как Сделать ...», автор якого, що представлявся як Корній, створював гумористичні відео на тему дивовижних експериментів, що «...засновані на древніх забутих знаннях і передових маловідомих технологіях». Попри гумористичність, багато глядачів сприймали його експерименти серйозно, а відео від 16 листопада 2015 «Як зробити гомункула» отримало велику популярність. Автор показував як нібито з допомогою курячого яйця і вколеної в нього шприцом власної сперми виростив безформну бліду істоту. Згодом, 1 березня 2016, він виклав друге відео про гомункула, в якому вдавав, що виростив нову істоту, але коли вона заворушилася, вбив її книгою, що лежала поруч. Саме це відео викликало значний резонанс в Інтернеті, зробивши гомункула інтернет-мемом.

Численні інші канали публікували свої наслідування і пародії вирощення гомункула з муляжами чи просто незвичайного вигляду предметами і тваринами. Деякі спростовували відео з «Как Сделать ...», обґрунтовуючи неможливість створення такого гомункула несумісністю курячих і людських статевих клітин, нестерильністю експерименту. Демонструвалося як власноруч виготовити модель гомункула з полімерної глини та навіть змусити його рухатися за допомогою магнітного пластиліну, або схованих всередині залізних предметів і достатньо сильного магніта за кадром.

ЗМІ та науково-популярні сайти причинами ажіотажу навколо гомункулів називали передусім легковірність глядачів, особливо молоді, бажання вірити в чудо, та відсутність елементарних знань про механізми запліднення й розвитку живих істот.

Міф чи реальність Редагувати

За допомогою базових знань методів селекції і принципів теорії еволюції Дарвіна з'ясували, що виростити гомункулус неможливо ні вдома, ні в лабораторії при наявності будь-яких наукових приладів та інструментів.

Гомункул нереальний і є звичайним фейком, яких в інтернеті величезна кількість. А якби створення цієї істоти було реальним, то автор відео абсолютно точно отримав би Нобелівську премію, як за недавнє сенсаційне відкриття гравітаційних хвиль.

Не вірте фото живого гомункула, всі вони підроблені і лише вводять в оману, а автори вигадки отримують гроші з Переглядів довірливих людей. Не вірте на слово навіть авторитетним на перший погляд дослідникам. Якщо вони займаються журналістикою і якось заробляють на своєму ремеслі, як, наприклад, лекції Жданова про алкоголь, то від них можна очікувати будь-яких байок на зразок міфу про шкоду алкоголю. Любіть науку, читайте Науку!

Джерела Редагувати

Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.